, як і кожне місто України продовжує перебувати у стані війни. 25 березня повідомлялось про ракетний удар по території командування Повітряних сил ЗСУ у Вінниці. Було випущено шість крилатих ракет. Частину з них збила протиповітряна оборона, решта – влучили у декілька споруд, завдавши суттєвих руйнувань військовій інфраструктурі Вінниці. У місті постійно лунають сирени повітряної тривоги, а жителів наполегливо просять їх не ігнорувати та прямувати до сховищь. Про те, як переживають ці події у спільноті «Молодь дебатує» на Закарпатті розповіла тренерка проєкту Наталія Фасоля та її учениця Тетяна Ісаєва.
«У вікні я побачила, що щось прилетіло а потім було два вибухи»
Вінниця для «Молодь дебатує» одне з проактивних міст, адже тренерки Наталія Фасоля, Ірина Матковська, а також інші викладачі з мережі «Молодь дебатує» у місті, є активними організаторами літньої дебатної школи, тренінгів для викладачів, різноманітних активностей для учнів спільноти з усієї України. Минулого року дебатантка з Вінниці Дарина Лапчевська стала суперфіналісткою Всеукраїнських змагань «Молодь дебатує». 24 лютого життя міста та спільноти змінилось через війну.
Наталія Фасоля за день до війни поверталась з Києва. Вона здійснила свою давню мрію і вступила на навчання до престижної в Україні Києво-Могилянської Бізнес-Школи на курс «Школа освітніх управлінців». Захоплена ідеєю стати справжнім змістовним фахівцем, вона їхала потягом «Київ-Вінниця» додому після здачи першого модулю навчання і не знала, що її чекає вже наступного ранку.
«Ввечері я поспілкувалась з чоловіком і мамою, ми заснули мирно і тихо. Вранці мене розбудив крик мами, тому що подзвонили родичи з Києва і сказали, що почалася війна. Їх бомблять. Для мене це було шоково. Я не могла повірити, що у 21-му сторіччі, у столиці, таке насправді може статися. У вікні я побачила, як щось прилетіло, а потім було два вибухи. Це теж нас збентежило і ми зрозуміли, що ситуація у Вінниці також нестабільна, тому що маємо кілька стратегічних об’єктів», – згадує пані Наталія.
Незважаючи на невизначену ситуацію в перший день війни, викладачка поїхала на роботу. Цього ранку школа була порожня, а усіх дітей відправили додому. Чоловік Наталії Фасолі записався в тероборону, а їх будинок одразу став прихистком для колег виклаладчів зі столиці, з якими ще нещодавно вони проводили бінарні уроки географії та української мови.
«У цей момент ми ще не усвідомлювали, що саме буде. Але усвідомлення того, що Росія агресор і вона продовжила ту війну, яку розпочала у 2014 році вже було», – зазначає пані Наталія.
Підняття морального духу військових
Викладачка сьогодні працює як волонтер. У Вінницькому ліцеї №26 був відкритий пункт прийому гуманітарної допомоги, всі бажаючі можуть долучитись до плетіння військової сітки. Ліцей співпрацює з двома військовими частинами і зібрана допомога відправляється на передову. Солдатам передають дитячі малюнки та листи. До Дня національної гвардії у ліцеї створювали ангелочків і пекли печиво у кольорах українського прапору.
«Передають таке, що не стільки хочеться солдатам їжі і ласощів, скільки підняття бойового духу. Це малюнки, листи. І ми почали просити дітей, щоб вони писали і малювали, а потім надсилали їх у вайбер вчителям. Ми їх роздруковували, формували такі невеличкі пакетики із сухофруктами і додавали туди малюнки з посиланнями від дітей. Ми розуміємо, що патріотизм проявляється у всьому і ми можемо в тилу також чимось допомогати, таким конкретним і реалістичним. І ми допомагаємо нашим воїнам і солдатам, які знаходяться на передовій, які потребують нашої моральної підтримки», – зазначила Наталія Фасоля.
Людяність та патріотизм у військовий час
Одного дня у ліцей завітала родина з – мама і троє дітей. Вінниця для родини була зупинкою для наступного переїзду у Мукачево, тут вони мали сісти на евакуаційний потяг. Викладачка була щаслива бути корисною і зустріти тих, кому треба допомога. За словами Наталії Фасолі, родина з Харкова виявилась справжніми патріотами.
«Коли я спілкувалась з хлопцем він розповів, що обов’язково повернеться у Харків. І тут в мене виступили сльози на очах, тому що саме в цьому проявляється патріотизм. Незважаючи на те, що Харків бомбили і досі бомблять, в нього було бажання повернутись. Він сказав, що він музикант і композитор, і обов’язково мене запросить як глядача, щоб я побувала на його концерті в першому ряду. Мені було надзвичайно приємно. Такий епізод в моєму житті допоміг зрозуміти цінність життя, цінність спілкування, цінність того що ми робимо в буденному житті», – розповідає викладачка.
У Вінниці школярі відновили дистанційне навчання до якого залучені шкільні психологи та соціальні педагоги, які допомагають викладачам, дітям і батькам.
Найскладніше для Наталії Фасолі сьогодні це нова реальність, в якій тиха українська ніч тепер стала тривожною і небезпечною.
«Вночі ми почули вибухи і вперше коли ми бігли в укриття це було надзвичайно страшно. Раніше я любила українськи ночі, дуже приємні, м’які, теплі в будь-яку пору року. Зараз я перестала їх любити і мені найстрашніше це ночні удари», – зазначила викладачка з Вінниці.
«Мене перепевнює гордість за воїнів, які віддають життя за наше мирне майбутнє»
Про те, як переживає війну розповіла учениця Вінницького ліцею №26, одинадцятикласниця Таня Ісаєва. Школярка майже закінчила школу і останній рік активно готувалась до вступу в університет, шукала різні напрямки та спеціалізації, на яких вона хотіла би навчатись.
«Протягом 2021-2022 років я планувала своє майбутнє, готувалась до ЗНО, розглядала ким я хочу бути за фахом та проглядала майже всі сайти університетів України для вступу. І ось настав день, який повністю змінив життя кожної людини на до та після. День, в який всі плани, мрії, наміри й бажання розбились вщент», – розповідає школярка.
Найбільше її лякає невідомість у майбутньому, невизначеність. Далі, пряма мова Тані Ісаєвої:
«Ніхто – ні я, ні батьки, ні вчителі не знають, що буде далі. Війна може закінчитись через день чи тиждень, а може тривати й роками і від цього ще моторошніше. Я ніколи не могла подумати, що у 21-му столітті взагалі може бути війна і що хтось зможе це допустити, але ні, виявляється може…. Мені неймовірно шкода діток, вагітних жінок, бабусь, дідусів і всіх, ні в чому невинних людей. І коли в новинах показують тіла маленьких діток…. просто не вистачає слів, які змогли б описати всю біль. Люди сидять у підвалах, бомбосховищах і метрополітенах, мріючи, щоб це все поскоріше закінчилось. Вони мріють залишитись живими і більше ніколи не чути звуки літаючих ракет, вибухів та обстрілів. Велика кількість людей залишились без домівок і їм просто нікуди повертатись».
Таня Ісаєва, як і її вчителька тепер боїться лягати спати, адже кожен раз їх страшно від будь-якого зайвого шуму, а настрашніше прокинутись від вибуху, який може забрати життя.
«Я ніколи не могла подумати, що буду боятись лягати спати аби потім прокинутись від вибуху, боятись звуку пролітаючого літака чи вертольоту або боятись самій виходити на вулицю. Але водночас у такий складний для кожного з нас, мене переповнює гордість за наших воїнів, які віддають свої життя за наше мирне майбутнє. Вони сильні, мужні, хоробрі і вольові. Вони справжні герої. Низький їм уклін! Незважаючи ні на що, я вірю, що ми переможемо. Ми дуже сильний і незламний народ, який зможе подолати будь-які труднощі. Нас не перемогти. Слава Україні!».
На початку 2022 року мережа ініціативи «Молодь дебатує» налічувала 78 освітніх закладів та близько 1000 дебатантів, які є активними учасниками міських, міжрегіональних та національних змагань. Повноцінна діяльність ініціативи тимчасово призупинена у зв’язку з військовим станом. Ініціатива «Молодь дебатує» всебічно підтримує та залишається на зв’язку зі спільнотою викладачів та учнів в Україні. Інформації про загиблих або поранених серед викладачів або учнів, які належать до спільноти на момент публікації матеріалу немає.
